Податковий кодекс №2755-VI від 2 грудня 2010 року

Верховна Рада України ухвалила у новій редакції Податковий кодекс з урахуванням пропозицій Президента України

(Інформаційне управління)

В пропозиціях, зокрема, зазначається, що прийнятий парламентом 18 листопада 2010 року Податковий кодекс України несе суттєві ризики, що можуть обернутися звуженням прав громадян і порушенням засадничих гарантій прав і свобод, визначених Конституцією України.

Президент України вважає, що в Кодексі порушено конституційний принцип презумпції невинуватості. Зокрема, проігноровано закріплений у статті 62 Конституції України принцип невинуватості особи та звільнення її від необхідності доведення своєї правоти. Так, у разі, якщо платник податків в адміністративному порядку оскаржує будь-яке рішення податкового органу, тягар доведення помилковості такого рішення покладається на платника (пункт 56.4 статті 56).

На думку Президента, такий підхід є неприйнятним у демократичному суспільстві і тому потребує кардинальної зміни. Адже у випадку судового оскарження того самого рішення податкового органу за процедурою Кодексу адміністративного судочинства України обов’язок доведення правомірності такого рішення несе суб”єкт владних повноважень. Тому запропоновано цей принцип запровадити і в податкове законодавство, передбачивши, що обов’язок доведення правомірності рішення контролюючого органу, в тому числі щодо нарахувань податкових зобов’язань, покладається на контролюючий орган.

Кодекс запроваджує, йдеться у пропозиціях, можливість обвинувачення особи в ухиленні від сплати податків за результатами перевірки, навіть якщо правомірність результатів цієї перевірки оскаржується платником податків у суді. У разі порушення такої кримінальної справи, зазначається в пропозиціях, платник податку фактично буде позбавлений можливості довести процедуру судового оскарження результатів податкової перевірки до кінця і одержати рішення суду по суті. Нині чинна процедура адміністрування податків та зборів відповідні гарантії забезпечує. У законодавстві наявні норми, за якими платник податку за будь-яких обставин вправі одержати рішення суду, що спростує або підтвердить правомірність вимог контролюючого органу.

Скасування таких норм, що зроблено в Кодексі, вважає Президент, є звуженням обсягу і змісту існуючих прав громадян і не відповідає конституційній забороні звужувати обсяг і зміст існуючих прав громадян при прийнятті нових законів (стаття 22 Конституції України). Це також порушує гарантоване Основним Законом держави право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, посадових і службових осіб (стаття 55), яке за Конституцією України не може бути обмежено (стаття 64).

Тому Президент пропонує доповнити главу 4 “Визначення суми податкових та/або грошових зобов´язань платника податків, порядок їх сплати та оскарження рішень контролюючих органів” розділу ІІ “Адміністрування податків, зборів (обов”язкових платежів)” Кодексу такими положеннями:

“Якщо платник податків оскаржує рішення податкового органу до суду, обвинувачення особи в ухиленні від сплати податків не може грунтуватися на такому рішенні контролюючого органу до остаточного вирішення справи судом. Це правило не поширюється на випадки, коли таке обвинувачення базується не тільки на рішенні контролюючого органу, а й доведено на підставі додатково зібраних доказів відповідно до вимог кримінально-процесуального законодавства України.

Порушення кримінальної справи за будь-якими приводами та підставами стосовно платника податків або його службових (посадових) осіб не може бути підставою для зупинення провадження у справі або залишення без розгляду скарги (позову) такого платника податків, поданої до суду у межах процедури апеляційного узгодження”.

Також запропоновано доповнити главу 4 “Визначення суми податкових та/або грошових зобов”язань платника податків, порядок їх сплати та оскарження рішень контролюючих органів” розділу ІІ “Адміністрування податків, зборів (обов”язкових платежів)” Кодексу положенням такого змісту:

“При зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання недійсним рішення контролюючого органу податкове зобов”язання вважається неузгодженим до дня набрання судовим рішенням законної сили”.

Президент вважає за необхідне передбачити у Кодексі положення про обов’язкове видання наказу керівника контролюючого органу для проведення документальних та фактичних перевірок, а також про необхідність надання платнику податків копії відповідного наказу.

На думку Президента, у Кодексі змінено правовий режим спрощеного оподаткування, обліку та звітності суб’єктів малого підприємництва.

Запроваджуючи суттєві зміни у застосуванні спрощеної системи оподаткування, Кодекс не встановлює належних гарантій захисту прав фізичних осіб – платників єдиного податку у перехідний (трансформаційний) період.

Для уникнення таких ризиків Президент вважає за необхідне зберегти чинну спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб”єктів малого підприємництва.

Документом встановлено, що з 1 січня 2011 року до внесення змін до розділу XIV Податкового кодексу України в частині оподаткування суб”єктів малого підприємництва Указ Президента України від 3 липня 1998 року № 727 “Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб´єктів малого підприємництва” (з наступними змінами) та абзаци шостий – двадцять восьмий пункту 1 статті 14 розділу IV Декрету Кабінету Міністрів від 26 грудня 1992 року № 13-92 “Про прибутковий податок з громадян” застосовуються з урахуванням таких особливостей:

платники єдиного податку не є платниками таких податків і зборів, визначених Податковим кодексом України:

податок на прибуток підприємств;

податок на доходи фізичних осіб (для фізичних осіб – підприємців);

податок на додану вартість з операцій з постачання товарів та послуг, місце надання яких розташоване на митній території України, за винятком податку на додану вартість, що сплачується юридичними особами, які обрали ставку оподаткування 6 відсотків;

земельний податок, крім земельного податку за земельні ділянки, що не використовуються для ведення підприємницької діяльності;

плата за користування надрами;

збір за спеціальне використання води;

збір за спеціальне використання лісових ресурсів;

збір за провадження деяких видів підприємницької діяльності;

нарахування, обчислення та сплата єдиного внеску на загальнообов”язкове державне соціальне страхування здійснюється суб”єктами малого підприємництва, які сплачують єдиний податок відповідно до Указу Президента України від 3 липня 1998 року № 727 “Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб”єктів малого підприємництва” (з наступними змінами) або фіксований податок відповідно до абзаців шостого – двадцять восьмого пункту 1 статті 14 розділу IV Декрету Кабінету Міністрів від 26 грудня 1992 року № 13-92 “Про прибутковий податок з громадян”, у порядку, визначеному Законом “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов”язкове державне соціальне страхування”;

єдиний податок або фіксований податок сплачується на рахунок відповідного бюджету в розмірі частини єдиного податку або фіксованого податку, що підлягають перерахуванню до цих бюджетів відповідно до норм Указу Президента України від 3 липня 1998 року № 727 “Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб´єктів малого підприємництва” (з наступними змінами) та Закону “Про внесення змін до Декрету Кабінету Міністрів “Про прибутковий податок з громадян” (крім єдиного податку, який сплачується у січні 2011 року за останній звітний (податковий) період 2010 року). При цьому, розподіл коштів єдиного податку або фіксованого податку на загальнообов´язкове державне соціальне страхування та/або до Пенсійного фонду України Державним казначейством України не здійснюється;

зарахування до бюджетів та фондів загальнообов´язкового державного соціального страхування (у тому числі пенсійного страхування) єдиного податку, який сплачується у січні 2011 року за останній звітний (податковий) період 2010 року, здійснюється у порядку та на умовах, які діяли до 1 січня 2011 року;

повернення сум єдиного податку та фіксованого податку, які були сплачені до 1 січня 2011 року помилково або надміру, а також зарахування сум погашення податкового боргу, що сформувався станом на 31 грудня 2010 року, здійснюються у встановленому порядку з урахуванням цього підрозділу”.

Президент України вніс пропозиції й до інших положень Податкового кодексу.

Відповідний документ зареєстровано за №7101-1.

Джерело: portal.rada.gov.ua